ДУХОВНА СВЯТИНЯ НАШОГО КРАЮ   

Територія  , на  якій  ми проживаємо, примітна  тим,  що   на території  Михалківського старостинського округу знаходиться  Галицький Свято-Миколаївський печерний чоловічий монастир : на північно-східній околиці с. Галиця, у верхній частині стрімкого схилу правого берега Дністра, на висоті 120 м над рівнем Дністровського водосховища.Монастир розташований у природних печерах вапняних скель Галицького яру, по правому, крутому схилу Дністровського каньйону.

Виникнення першого православного скиту на місці монастиря відносять до XIII століття -місця ці зовсім не вивчені археологами та істориками, а ієрогліфи на стінах скель підтверджують здогади, що першими мешканцями тут були язичники — задовго до появи православних ченців.

За переказами у далекому 1820 році в ніч з 8 на 9 травня троє рибалок, що плили у човні по Дністру, побачили, що в небі над Галицьким скитом яскраві зірочки зібралися у вигляді хреста і довго—довго сяяли серед тихої ночі.

Це порахували знаменням і побудували монастир по імені Святителя Миколи.

Історики вважають, що ще в 9 столітті до н.е. тут існувало дохристиянське святилище. А потім, вже в давньоруську епоху, був утворений скит, який згадується в письмових джерелах.  І називався він — скит Галиця.

Стрімкий схил правого берега Дністра, саме тут знайдена перша печера

Печера, де жив колись монах-пустельник

У  «печері пустельника» праворуч від входу, у підлозі видовбана скельна гробниця, як кажуть місцеві жителі – гріб, довжиною 1,7 м.

Сходи до печери

В кінці 18 століття турки виявили потаємний скит і повністю його спустошили. Але святе місце не пустувало. По церковним святам сюди приходили мешканці з навколишніх сіл, молилися, а запалені свічки прикріплювали до скель.

Чутка про чудеса зцілення донеслася до церковної верхівки, і в кінці 19 століття подільський єпископ відвідав колишній Галицький скит. За його розпорядженням почалося його відновлення. Побудували церкву. Але скит був порожній.

У часи, коли ця територія входила до складу Румунії, румунський король чомусь зацікавився відлюдькуватим місцем. Він виділив свої особисті кошти на створення придатных можливостей для життя, і ченці сюди прийшли.

В 1943 році всіх ченців розстріляли, а тіла скинули в Дністер зі скелі, а монастир закрили.

Дивом уцілів один чернець, який дожив до 1965 року і, коли це стало можливо, повідав всім страшну історію.

У 70-х роках стався потужний землетрус, і монастир був повністю зруйнованим. На цей раз вже стихийними силами.

За минулі століття більшість приміщень зроблені  вручну, прибудовані зовнішні стіни, сходи і тераси з переходами та арками.

Монастир був відновлений завдяки двом братам-ченцям, які у січні 1999 року побували на хуторі та на руїнах монастиря провели першу службу. Сьогодні тут можна побачити численні ніші, гроти та невеликі печерки у вапняковій скелі, головним чином карстового та ерозійного походження. Переважна більшість з них штучно оброблені та пристосовані під келії ченців. У найбільшу порожнину, що має ширину 4 м, довжину до 8 м і висоту до 3,5 м, вбудована монастирська церква.

З висоти 120 м над рівнем Дністра відкриваються панорамні види каньйону.

Учні  нашого  та  учасники гри «Джура»  здійснюють пізнавальні екскурсії до Галицького монастиря.

Гордимося нашими   випускниками

  

   Щасливий Іван Сергійович народився 31 березня 1995 року в селі Михалкове Сокирянського району Чернівецької області.
З 2001 року по 2012 рік навчався в Михалківській ЗОШ І-ІІІ ступенів.
В 2012 році поступив на навчання в ЧДУ ім. Ю. Федьковича на філологічний факультет.В 2013 році розпочав службу  в київській 101 окремій  бригаді  охорони генерального штабу Збройних Сил України. З 3 серпня 2014 року перебував у зоні АТО в місті Дебальцеве.18 лютого 2015 року отримав посвідчення учасника АТО.16 березня 2015 року нагороджений знаком «Знак пошани від міністра оборони України».

Виконував бойове завдання в зоні АТО м. Дебальцеве:
1. Бойове супроводження колони військової техніки.
2. Охорона та супроводження артилерійських коректувальників ракетних та інженерно-саперних підрозділів.
3. Охорона та забезпечення пропускного режиму до бойового табору сектору «С» АТО.
4. Проведення розсліду вальних дій.
5.Організація патрульно-постової служби та участь у забезпеченні громадського порядку в межах міста Дебальцеве.
6. Побудова та утримання зводного опорного пункту.
7. Формування та бойове застосування оперативної броні-групи.

На адресу Сокирянської райдержадміністрації надійшов лист командира військової частини А3892, в якому викладені слова подяки за виховання достойного громадянина України, нашого земляка, жителя села Михалкове Щасливого Івана Сергійовича.

   За час проходження служби у військовій частині А3892 старший сержант Іван Щасливий, виконуючи службові обов’язки, досягнув високих показників в бойовій підготовці, підтриманні військової дисципліни. На даний час військовий гідно виконує військовий обов’язок по захисту Української держави від ворожих окупантів. Є справжнім патріотом та зразковим прикладом для всіх бійців. За мужність і відвагу Іван Щасливий отримав відзнаку від Львівської єпархії УАПЦ.

Вічна слава загиблим Героям

Трагічна звістка сколихнула наше село. 15 липня відійшов у засвіти молодий захисник , випускник ОЗ "Михалківський ліцей" 2017 року Іван Грамчук. Він пішов захищати Батьківщину на початку повномасштабного вторгнення та був вірний військовій присязі, мужньо боровся в боях за Україну, її свободу і незалежність. Життєрадісний, позитивний, надійний товариш — так згадують про військового знайомі. Йому назавжди залишиться 22. Тепер Іван з небесним військом молитиме про нашу перемогу.

Сум і біль від такої страшної звістки…

Щирі співчуття сім`ї, родині, близьким і друзям, побратимам. Складаємо руки у молитві за полеглого воїна.

Нехай Бог допоможе пережити біль непоправної втрати.

Вічна шана, слава і пам’ять Герою – ІВАНУ АНАТОЛІЙОВИЧУ ГРАМЧУКУ!

Щодня ворог завдає нам нового болю, вбиваючи найкращих українських Воїнів. Ще одна страшна звістка обпалила наші серця. Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся нашого  села. Від ран, отриманих  на  фронті,   загинув випускник  нашого  навчального  закладу, наш односелець  Андрій  Васильович Сливка.  Віддане та палке серце справжнього патріота перестало  битися  в  госпіталі у місті Дніпро. Андрій  Васильович  Сливка  народився в Михалкові, тут виростав, навчався у школі, працював. Після  повномасштабного вторгнення росії на територію України він став на захист рідної країни.

     Розумний,  розсудливий, справедливий. Таким  пам'ятають  його в школі вчителі.  Без зайвих слів і пафосу робив свою роботу. Достойно. Шляхетно. Ефективно. В команді і сам. Один з найкращих.Таким пам'ятатимуть його бойові побратими.

     ОЗ «Михалківський ліцей» в цей гіркий час висловлює  щирі співчуття матері Андрія Васильовича  Любові Григорівні, сестрі Тетяні Василівні ,усім родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті нашого земляка - Героя  та розділяє їх горе.

     Сумуємо разом із Вами, низько схиляємо голови у скорботі.

Нехай душа загиблого Андрія   знайде вічний спокій…

Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!

Вічна пам’ять і слава українському Воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас

Вшанування пам’яті Героїв

Відзнаки наших земляків

Чергові нагороди для славних земляків…

Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний відзначив захисника з Сокирянської громади почесним нагрудним знаком «Золотий хрест». Чергової високої нагороди удостоївся наш земляк Олег Юрійович Трач.

Також Олега нагороджено відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «За поранення» - за жертву крові в боях за волю України.

Це далеко не перші медалі та нагороди, які наш славний земляк здобув під час виконання завдань із захисту Батьківщини.

У минулому році Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного № 972, «За взірцевість у військовій службі» жителя Сокирянської громади Олега Трача відзначено почесним нагрудним знаком ІІІ ступеня.

Окрім того, за проявлену мужність і героїзм при відстоюванні територіальної цілісності України у складі сил оборони, воїна нагороджено медаллю «Незламним героям російсько-української війни» від Всеукраїнського об’єднання «Країна».

Олег захищає рідну землю від ворогів із перших днів повномасштабного вторгнення росії і продовжує виконувати свій патріотичний обов’язок і нині.

Дякуємо нашому захиснику за наш сон, за наш спокій!

Пишаємось! Молимось! Підтримуємо!

Хай оберігає Бог!

Слава Україні!

Слава її Героям!

Майор медичної служби Тетяна Біляєва – випускниця нашого ліцею, учасниця АТО.

Благодійні акції, волонтерство

Перерахунок коштів з благодійної ярмарки