ДУХОВНА СВЯТИНЯ НАШОГО КРАЮ
Територія , на якій ми проживаємо, примітна тим, що на території Михалківського старостинського округу знаходиться Галицький Свято-Миколаївський печерний чоловічий монастир : на північно-східній околиці с. Галиця, у верхній частині стрімкого схилу правого берега Дністра, на висоті 120 м над рівнем Дністровського водосховища.Монастир розташований у природних печерах вапняних скель Галицького яру, по правому, крутому схилу Дністровського каньйону.
Виникнення першого православного скиту на місці монастиря відносять до XIII століття -місця ці зовсім не вивчені археологами та істориками, а ієрогліфи на стінах скель підтверджують здогади, що першими мешканцями тут були язичники — задовго до появи православних ченців.
За переказами у далекому 1820 році в ніч з 8 на 9 травня троє рибалок, що плили у човні по Дністру, побачили, що в небі над Галицьким скитом яскраві зірочки зібралися у вигляді хреста і довго—довго сяяли серед тихої ночі.
Це порахували знаменням і побудували монастир по імені Святителя Миколи.
Історики вважають, що ще в 9 столітті до н.е. тут існувало дохристиянське святилище. А потім, вже в давньоруську епоху, був утворений скит, який згадується в письмових джерелах. І називався він — скит Галиця.
Стрімкий схил правого берега Дністра, саме тут знайдена перша печера
Печера, де жив колись монах-пустельник
У «печері пустельника» праворуч від входу, у підлозі видовбана скельна гробниця, як кажуть місцеві жителі – гріб, довжиною 1,7 м.
Сходи до печери
В кінці 18 століття турки виявили потаємний скит і повністю його спустошили. Але святе місце не пустувало. По церковним святам сюди приходили мешканці з навколишніх сіл, молилися, а запалені свічки прикріплювали до скель.
Чутка про чудеса зцілення донеслася до церковної верхівки, і в кінці 19 століття подільський єпископ відвідав колишній Галицький скит. За його розпорядженням почалося його відновлення. Побудували церкву. Але скит був порожній.
У часи, коли ця територія входила до складу Румунії, румунський король чомусь зацікавився відлюдькуватим місцем. Він виділив свої особисті кошти на створення придатных можливостей для життя, і ченці сюди прийшли.
В 1943 році всіх ченців розстріляли, а тіла скинули в Дністер зі скелі, а монастир закрили.
Дивом уцілів один чернець, який дожив до 1965 року і, коли це стало можливо, повідав всім страшну історію.
У 70-х роках стався потужний землетрус, і монастир був повністю зруйнованим. На цей раз вже стихийними силами.
За минулі століття більшість приміщень зроблені вручну, прибудовані зовнішні стіни, сходи і тераси з переходами та арками.
Монастир був відновлений завдяки двом братам-ченцям, які у січні 1999 року побували на хуторі та на руїнах монастиря провели першу службу. Сьогодні тут можна побачити численні ніші, гроти та невеликі печерки у вапняковій скелі, головним чином карстового та ерозійного походження. Переважна більшість з них штучно оброблені та пристосовані під келії ченців. У найбільшу порожнину, що має ширину 4 м, довжину до 8 м і висоту до 3,5 м, вбудована монастирська церква.
З висоти 120 м над рівнем Дністра відкриваються панорамні види каньйону.
Учні нашого та учасники гри «Джура» здійснюють пізнавальні екскурсії до Галицького монастиря.
Гордимося нашими випускниками
Щасливий Іван Сергійович народився 31 березня 1995 року в селі Михалкове Сокирянського району Чернівецької області.
З 2001 року по 2012 рік навчався в Михалківській ЗОШ І-ІІІ ступенів.
В 2012 році поступив на навчання в ЧДУ ім. Ю. Федьковича на філологічний факультет.В 2013 році розпочав службу в київській 101 окремій бригаді охорони генерального штабу Збройних Сил України. З 3 серпня 2014 року перебував у зоні АТО в місті Дебальцеве.18 лютого 2015 року отримав посвідчення учасника АТО.16 березня 2015 року нагороджений знаком «Знак пошани від міністра оборони України».
Виконував бойове завдання в зоні АТО м. Дебальцеве:
1. Бойове супроводження колони військової техніки.
2. Охорона та супроводження артилерійських коректувальників ракетних та інженерно-саперних підрозділів.
3. Охорона та забезпечення пропускного режиму до бойового табору сектору «С» АТО.
4. Проведення розсліду вальних дій.
5.Організація патрульно-постової служби та участь у забезпеченні громадського порядку в межах міста Дебальцеве.
6. Побудова та утримання зводного опорного пункту.
7. Формування та бойове застосування оперативної броні-групи.
На адресу Сокирянської райдержадміністрації надійшов лист командира військової частини А3892, в якому викладені слова подяки за виховання достойного громадянина України, нашого земляка, жителя села Михалкове Щасливого Івана Сергійовича.
За час проходження служби у військовій частині А3892 старший сержант Іван Щасливий, виконуючи службові обов’язки, досягнув високих показників в бойовій підготовці, підтриманні військової дисципліни. На даний час військовий гідно виконує військовий обов’язок по захисту Української держави від ворожих окупантів. Є справжнім патріотом та зразковим прикладом для всіх бійців. За мужність і відвагу Іван Щасливий отримав відзнаку від Львівської єпархії УАПЦ.