Як себе поводити під час карантину
Темперамент та характер
Чи є засіб, який допомагає формувати універсальні основи мозкової діяльності у дітей з ООП? Є – це нейропсихологічні ігри. Перед тим, як ми почнемо грати в нейропсихологічні ігри, давайте звернемося до теорії. На основі якої науки побудовані такі ігри? Та за яким принципами вони працюють? Наука, яка вивчає мозкові механізми вищих психічних функцій на матеріалі локальних уражень головного мозку називається нейропсихологія — це галузь психологічної науки на межі психології, медицини (нейрохірургії та неврології) і фізіології. Предметом нейропсихології є зв'язок вищих психічних функцій та поведінки зі структурами мозку.
Окремою частиною нейропсихології є дитяча нейропсихологія. Дитяча нейропсихологія – це професійна спеціальність, орієнтована на навчання і поведінку щодо мозку дитини. Дитячий нейропсихолог – ліцензований психолог, який володіє спеціальними знаннями про те, як навчання і поведінка пов’язані з нервовим розвитком структур і систем мозку.
Хто ж є основоположником цієї цікавої та складної галузі? Основним творцем цієї науки вважається російський психолог, невропатолог Олександр Романович Лурія, який за результатами дослідження людей з пораненнями головного мозку під час ІІ світової війни обґрунтував вчення про мозкову організацію ВПФ. У подальшому досліджувалися мозкові механізми ВПФ не тільки при патології, але й у нормі. Нейропсихологія дитячого віку, як окрема галузь почала розвиватися у 70- 80-х роках ХХ-го століття. Її розвиток започаткувала учениця О.Р. Лурії – Е.Г. Семерицька.
Вся програма роботи з нейропсихології будується на основі концепції про 3 функціональні блоки мозку, кожен з яких характеризується конкретними особливостями побудови та певними ролями у виконанні різних психічних функцій.
1-ий блок – енергетичний. Він включає ретикулярну формацію (сітчастий утвір) – структуру головного мозку, яка знаходиться у його стовбурі, неспецифічні структури середнього мозку, діенцефальні відділи, лімбічну систему, медіобазальні відділи кори лобних і скроневих ділянок.
Основними функціями є:регуляція тонусу головного мозку, необхідного для виконання будь-якої психічної діяльності; регуляція стану неспання (бадьорості).
Якщо порівнювати модель мозку з будинком, 1-ий блок – це фундамент, який формується першим, ще в період внутрішньоутробного розвитку, а похитнути його дуже легко. Він є основою для формування і подальшого функціонування всіх психічних процесів (увага, пам’ять, мовлення та ін.).
Труднощі, з якими зіштовхується дитина з порушенням діяльності 1-го функціонального блоку – це швидка втомлюваність; сповільненість чи гіперактивність; різкі зміни настрою; часті застуди.
2-ий блок – відповідає за сприймання, обробку і збереження екстероцептивної (вхідної ззовні) інформації.
Включає центральні частини основних аналізаторних систем: зорової, слухової, шкірно-кінестетичної, кіркові зони яких розміщені в потиличній, тім’яній і скроневій зонах мозку. Якщо мозок – це будинок. то 2-ий блок – стіни будинку.
Через порушення функціонування 2-го блоку у дітей спостерігається:
порушення пам’яті, труднощі орієнтування у просторі (а це неточне зображення і розміщення букв і цифр у зошиті). Часто це відображається на успіхах у навчанні. Але це не впливає на адаптацію у школі, і не є порушенням 1-го блоку чи його несформованістю.
3-ій блок – програмування, регуляція і контроль за перебігом психічної діяльності (свідомості).
Включає: моторні, премоторні, префронтальні відділи кори лобних ділянок мозку передньої центральної звивини. Основна мета роботи цього блоку – формування плану дій, створення програми психічного акту і почергове виконання його в часі реальної поведінки. Це дах будинку накривається після того, як є закладений фундамент і збудовані стіни. Так і 3-ій блок формується останнім, на основі 1-го та 2-го.
Завдяки йому ми можемо: формувати програму дій; слідкувати за її виконанням;
виправляти помилки, якщо вони допускаються; регулювати поведінку відповідно до плану.
У дітей, в яких порушений 3-ій блок, спостерігаються труднощі самоконтролю, вони не враховують загальноприйнятих норм поведінки та правил. Вони можуть:
вставати з-за парти під час уроків та занять і пройтись по класу; гратись у власну гру або заважати сусіду; забувати, що потрібно підняти руку перед тим, як сказати що-небудь на уроці; уважно працювати лише короткий відрізок часу, а потім починають відволікатись, скучати і крутитись, перестають сприймати інформацію.
Проблеми навчання в молодшій школі найбільше пов’язані з несформованістю 1-го функціонального блоку. А різні види неуспішності відображають гетерохронію розвитку 2-го і 3-го функціонального блоків.
Для роботи з кожним функціональним блоком підбираються відповідні прийоми і методи корекції. Важливе місце відводиться формуванню міжпівкульової взаємодії, яка необхідна для успішного протікання будь-якого психічного процесу. Варто зауважити, що корекційно-розвивальна робота передбачає не тренування певних навичок, а формування цілісної функціональної системи, яка дозволить дитині самостійно оволодіти різними вміннями.
Для визначення розладів (станів) вищих психічних функцій та підбору подальших методів корекції - застосовується нейропсихологічне обстеження – це обстеження різних психічних процесів (сприймання, уваги, пам’яті, мови, мислення, довільних рухів і дій) з подальшим нейропсихологічним аналізом отриманих даних. Нейропсихологічний аналіз полягає в дослідженні нейропсихологічних синдромів – закономірних поєднань розладів психічних функцій при пошкодженні різних зон мозку.
Ну а тепер прийшов час і погратися. Які ж ігри потрібні для активізації роботи мозку? Розділимо їх відповідно за функціональними блоками мозку:
Нейропсихологічні вправи для активізації роботи І функціонального блоку мозку (рівень стабілізації, активації і енергопостачання психомоторики й мовлення)
Комплекси вправ можуть включатись в організаційний момент заняття або підготовчу частину уроку. Мішень корекції – підкоркові і стовбурові утворення головного мозку. Для здійснення корекційного впливу мають використовуватися:
- Дихальні вправи. Мета: оптимізація газообміну та кровообігу, заспокоєння, розвиток концентрації уваги, самоконтролю за поведінкою.
- «М’ячик»
- «Позіхання»
- «Тарзан»
- «Продуй двигун»
- «Плечі підстрибують»
- Масаж, самомасаж (волосистої частини голови, пальців рук і вушних раковин, носика)
- Окорухові вправи. Мета: поширення поля зору, зорового сприймання, відстеження предмета очами на різних рівнях і за різними напрямками: праворуч, ліворуч, вверх, вниз, до перенісся, від перенісся, усунення синкінезій.
- «Стежимо за предметом»
- «Замок»
- «Малюємо фігури»
- Розтяжки
-
- «Зірочка»
- «Тягнемося до сонечка»
- «Напружилися-розслабилися»
- «Суглобові вправи»
Нейропсихологічні вправи для активізації роботи ІІ функціонального блоку мозку. Комплекси вправ можуть використовуватися протягом всього заняття. Вони впливають на аналізаторну систему, дозволяють розвивати соматогнозис, тактильний, зоровий та слуховий гнозис, просторові уявлення та мовлення.
Вправи та ігри:
- «Впізнай аромат»
- «Чарівний мішечок»
- «Впізнай звук»
- «Мелодія голосу»
- «Знайди скарб» (у крупі, піску…)
- «Обведи фігуру» (за крапками)
- «Домалюй деталі»
- «Поза»
Нейропсихологічні вправи для активізації роботи ІІІ функціонального блоку мозку
Всі завдання мають мати чіткі правила, алгоритм виконання та способи оцінювання. Формується у декілька етапів:
- сумісне виконання завдання («Роби як хочеш»);
- вербальний контроль, чіткі інструкції до виконання («Роби точно так»);
- вербальний контроль дитиною («Підкинь м’яч догори»);
- проговорювання про себе, автоматизація дій.
Вправи:
- «Повтори»
- «Серія перехресних рухів»
- «Глуха інструкція»
- «Детектор помилок»
- «Нісенітниці»
- «Земля-вогонь-вода»
Вправи нейропсихології універсальні. Вони допомагають і дорослим, і дітям. Дуже прості у виконанні, вони не вимагають спеціальної фізичної підготовки. Регулярне виконання цих вправ позбавляє втоми, підвищує концентрацію уваги, сприяє підвищенню фізичної та розумової активності, стимулює мовленнєві процеси. Вони допомагають дітям зосередитися, скоординувати свою діяльність, позбутися стресу, долати різні вади; роблять корекційні заняття веселими і цікавими, вносять певний елемент змагання в процес навчання, що підвищує мотивацію до занять з вчителем-дефектологом. Ці заняття перш за все мають бути цікавими для дитини. Отримуйте задоволення разом! Це не тільки корисно, але й весело!